Цього разу в експедицію, як ніколи, збирались шальоно, бо лише шостого ввечері повернулись з гастролей з Польщі. Одним словом, збирались нашвидкуруч в день від’їзду. І вже відразу подумки гадали, що цього разу «Двоколісні хроніки» мають бути шалені.

Покидали Київ о 15:39 потягом до Тернополя.

Тернопіль нас чекав, хоча й був сонний. Ми прибули туди мегащасливі, бо розуміли, що заночуємо тут ще нічку і, осідлавши наших залізних друзів, помчимо в ще невідомі нам села Волині.

 «Двоколісні хроніки – 5: Волинь» – ось така назва чергової експедиції. Нас вирушило троє: Ярина Квітка (себто я), Володя Муляр та Юля Совершенна. Як завше, досліджуватимемо та шукатимемо давніх пісень, випитуватимемо у бабусь про традиції та звичаї їхнього краю.

2