Візи для мандрівників – одне з найважливіших питань. Тому, перш ніж кудись вирушати, варто оформити їх завчасно. Або ж лише деякі з них, як це робили ми з Володею, бо, на жаль, більшість посольств не готові видавати візи дуже завчасно. Ще до старту нашої веломандрівки з України до Австралії ми намагалися зробити якомога більше віз, але вже в індійському посольстві в Києві нам не хотіли давати візу, посилаючись на те, що за півроку наперед не дають.

В цій статті хочу поділитися досвідом, як ми робили усі візи на шляху з України до Австралії.

Але найперше розкажу, які документи ми брали з собою в далеку мандрівку.

В посольства деяких країн потрібно значно більше документів ніж просто паспорт, стандартні броні та виписки з банку. Зрештою, якщо ви вирушаєте в мандри й збираєтеся об’їхати з десяток країн і плануєте робити всі візи самотужки, не звертаючись до послуг турфірм, то варто перед стартом подбати про всі важливі та необхідні документи. Краще взяти щось зайве, ніж потім ламати голову як бути. Ми з чоловіком завжди на підготовку документів та всіляких папірців тратимо чимало часу, зате потім нам легше.

Окрім закордонного  паспорта ми з собою мали:

  • довідку з банку про стан рахунку
  • копію свідоцтва про шлюб, завірену нотаріусом та перекладену на англійську мову
  • документ-підтвердження володіння нерухомістю, теж завірений нотаріусом та пекладений на англійську мову
  • довідку з роботи англійською мовою
  • копія ідентифікаційного коду
  • розширений опис проекту та листи підтримки від різних організацій і найголовнішй – від Міністерства культури України

А тепер про візи до кожної окремої країни.

Молдова

Це була перша іноземна країна, в яку ми в’їхали ще у жовтні 2014 року. Сюди візи не потрібно, лише закордонний паспорт.

Румунія

Цю країну ми перетнули з транзитною візою на 5 днів. Вона надається лише за наявності в паспорті візи в наступну країну. Ми на той час мали річну шенгенську візу.

Болгарія

У Болгарії діє шенгенська віза. Оскільки ми музиканти й гастролюємо за кордоном, то останні три роки мали річні культурні шенгенські візи. Саме з цією візою й в’їжджали у Болгарію.

Туреччина

З 2011 року для українців в’їзд безвізовий (90 днів). Просто ставлять штамп на кордоні. Можуть поцікавитися куди й по що їдете, як це було з нами.

Іран

Кажуть, що в Іран важко зробити візу й обов’язково потрібне спеціальне запрошення з Ірану. Для нас якось все обійшлось дуже швидко та легко. Робили візу в Києві за місяць до старту. Видали візу на 60 днів за 60 євро з особи. Тоді в нас запитували про запрошення, але ми чемно пояснили, що нема й показали наш проект та лист підтримки від Міністерства культури і це вирішило ситуацію. Тобто лист на бланку Мінкульту, як ми зрозуміли, зіграв роль запрошення. Цю візу нам зробили за 4 робочі дні.

Індія

Візу в Індію робили в Тегерані, Іран. Українцям видають лише на 1 місяць і коштувала вона тоді (січень 2015) 40$ з особи. Чекати її потрібно щонайменше 2 тижні.

Ох і намучились ми з тою візою! Буквально вигризли її! Розповім детальніше…

Чогось індусам в Тегерані було недостатньо нашого паспорта як підтвердження національності – вони ще вимагали спеціального листа від Посольства України в Ірані, який би підтверджував, що ми справді українці. Безглуздя, але так було. Цього листа вибивали у співвітчизників кілька днів! Наше посольство, а саме неадекватний і байдужий пан консул, просто відморожувалося, мотивуючи це тим, що у них «нема форми для такого листа». Врешті решт нам допоміг виконуючий обов’язки посла, Борис Сергійович, як виявилось, дуже хороша людина, яка зрозуміла нашу проблему і зустріч з яким ми теж, як то кажуть, вигризли. Хоч спочатку він прийняв нас холодно (завдяки пану консулу, який багато чого набрехав йому), та в кінці ми вже пили разом чай, говорили про все на світі зо дві години і отримали потрібного листа (спеціального бланка й справді немає, але все можна зробити, якщо людина має бажання допомогти!)

Візу до Індії отримували двічі, оскільки вїжджали туди знову після Непалу. Другу – в Катманду, Непал. Тут все було простіше. От лише чекали на відповідь з Посольства Індії в Україні, яке, як вони казали, перевіряло всю інформацію про нас, аж тиждень. Потім таки отримали добро. Чомусь в Непалі за візу платили по 50$ з особи, а не 40, як в Ірані, і знову віза лише на 30 днів. А ще цього раз про наземний переїзд, себто на велосипеді з Непалу в Індію, ніхто й чути не хотів. Тому ми подавали всі необхідні для звичайного туриста документи, що були вказані на сайті, з усіма брьонями на літак, готель, з банківською довідкою, яка підтверджувала, що в кожного з нас є на рахунку щонайменше 5 000$ (на той час нова вимога).

Непал

Візу в цю країну робили в Делі, Індія, дуже просто і легко. Прийшли, подали відповідні документи (на сайті Посольства Непалу в Індії є вся інформація), заплатили по 40$ з особи і наступного дня отримали бажану візу на 30 днів. (Також можна отримати і на кордоні за 10-15 хв. і більше ніж на місяць)

М’янма

Візу отримали в Катманду. Швидко і просто, але нікому не кажучи про велосипеди та наземний в’їзд в цю країну! Перед тим намагались робити м’янмарську візу в Делі, розказували про наш велопроект і все таке. Але це абсолютно не цікавило посла та консула. Тоді, за їхніми рекомендаціями, ми навіть писали офіційного листа начальству в Янгон та дуже просили впустити нас в М’янму з Індії на велосипедах, але відповідь прийшла аж через півтора місяці, вже після того, як ми отримали візу до М’янми в Непалі.

Тоді, в Катманду, ми принесли всі необхідні документи (їх тут треба мінімум, вся інформація є на сайті посольства Республіки Союзу М’янма в Непалі), заплатили по 20$ з персони і через день забрали візу. Віза в цю країну видається лише на 28 днів!

Важливо: якщо ви захочете  перетнути індійсько-м’янмарський кордон в місті Море (штат Маніпур, Індія), тобто по землі (чи то велосипедом чи то автівкою), ЗНАЙТЕ: окрім візи необхідно ще мати спеціальний дозвіл на це. Він робиться через інтернет в одній із туристичних компаній Янгона (М’янма). Потрібно лише написати листа і за певний період вам пришлють імейлом той дозвіл. Але ціна і термін в різних компаніях різні. Найдешевший варіант – нова туристична агенція «Екзотик», яка бере 50$ з особи і чекати доведеться два тижні (нам пощастило, зробили за 10 днів). Найпопулярніша компанія «Сім діамантів» робить це запрошення за 100$ і трохи швидше (приблизно 1 тиждень). Є ще компанії, яким треба платити 150$ і чекати доведеться максимум 4 дні! Тож тут лише питання коштів та часу. Але насправді цей папірець – звичайне викачування грошей з іноземців! Без нього вас в М‘янму з Індії наземним транспортом не впустять! Прикордонники будуть навіть дуже агресивні та злі, якщо ви намагатиметесь протестувати, посилаючись на візу! Проте, коли ви прийдете з тим дозволом, вони будуть милі і усміхнені. Навіть ваш багаж не перевірятимуть – везіть хоч яку контрабанду!..

Для того дозволу потрібні: паспортні дані, копія м’янмарської візи та детальний маршрут по М’янмі (містами, датами, адресами готелів). Як вже потім у М’янмі виявили, ніхто не контролював наш маршрут й не перевіряв чи були ми в тих готелях.

Таїланд

Тайську візу робили в Янгоні, М‘янма. Напевно, найлегша з віз. Чи то може ми вже руку набили?.. Отож, прийшли ми вранці, трохи постояли у довгій черзі, через кілька годин подали відповідні документи (дивіться деталі на сайті Тайського посольства в М’янмі), заплатили по 40$ з особи і наступного дня мали візи на 60 днів.

Малайзія

На той час єдина для українців безвізова країна на нашому маршруті. Вільно на 30 днів. Просто ставлять штамп в закордонний паспорт.

Індонезія

Тоді, влітку 2015-го, українцям ще потрібна була віза в Індонезію. Робили її на острові Пенанг в Малайзії. А тепер є приємні спрощення для українців: 27 квітня 2016 року введено в дію указ про скасування віз в Індонезію. Тож тепер там українцям можна перебувати 30 днів без візи.

Щодо візи в Австралію читайте тут.

Примітка: всі візи (крім зазначених транзитних) – туристичні!