11 липня, п’ятниця, день четвертий

Волинь (2014) Щоденник

Зранку до нас в гості прийшов собака, дуже милий і дуже голодний. Віддали йому весь хліб що мали, але цього, звісно, йому було мало. Потім знову по жалюгідній дорозі спускалися вниз в село. Ох, це меганеприємно їхати такою дорогою. Десь о 10 ранку приїхали в райцентр Млинів. В бібліотеці нам дозволили посидіти, підзарядити техніку. І […]


9 липня, середа, день другий

Волинь (2014) Щоденник

Зранку Іван з Аллою вирішили продовжити частування нас. Налисники були фантастичні, а от самогон пити о 9:00 ох і не легко! Але від Івана без цього вийти було неможливо. Після самогону все ж зібрались і рушили на Кременець. Головним чином їхали туди аби заїхати на Бону, замкову гору, звідки видно все місто. Вид звідти гарненький, […]


8 липня, вівторок, день перший

Волинь (2014) Щоденник

Перше село Колосова – це рідне село Володіної мами, тут живуть його родичі, Іван, Алла, дід Василь і баба Надя, в яких нині ще побудемо в комфорті. День вдався на славу. Окрім гарного гостювання, купання в озері та пожирання лісової малини, ми навіть записали місцевих бабусь. Прийшли до господині хати Братасюк Олександри (серед односельців – […]


21 липня, день шістдесятий

Чорно-білі історії (2013) Щоденник

Зранку трохи випогодилось. Після сніданку (чай з канапками), ми пішли до Марьї Івановни записувати карельські пісні. Марья Івановна (1927 р.н.) – чистокровна карелка, одна зі старожилів цього чистокровного карельського села. Через свій похилий вік мало що була годна співати. Зрештою, заспівала кілька карельських пісень, ми їй і за це були дуже вдячні. Потім вирішили таки поїхати […]


20 липня, день п’ятдесят дев’ятий

Чорно-білі історії (2013) Щоденник

Весь день окрім ранку дощик дрібно моросить і досить холодно. Звичайне карельське літо… А ще сьогодні у нас день вело-гламуру. Я у вушках, які мені спрезентувала Єлєна у Фінляндії. Після сніданку спакувались і вийшли на трасу стопити машину. За якусь мить нам зупинився сірий джип з кузовом, а за кермом молодий хлопець Ігор. З ним […]


28 червня, день тридцять сьомий

Чорно-білі історії (2013) Щоденник

Встали о 8:45. За 4 км було смт. Стругі Красниє. Як потім дізнались від місцевих, це спершу були Стругі Бєлиє, але більшовики назву змінили. Тут ми найперше знайшли клуб. Ще хвилин двадцять чекали директорку Тамару Володимирівну, яка нам порадила зустрітися з її дев’яностолітньою свекрухою, аби та нам поспівала. Подякувавши красно, рушили до Олександри Максимівни, яка з […]


20 червня, день двадцять дев’ятий

Чорно-білі історії (2013) Щоденник

Прокинулися від сонечка, бо поставили намет зі східної сторони. Вже з 6:30 воно нас почало підсмажувати так, що всередині залишатися було важко. Ранок був гарний, але дуже спекотний. Снідали кукурудзяною кашею зі згущиком. В селі Бичіха почали шукати фольклор. Пані завклубша нас направила до однієї тітоньки, що співає, і до Баби Зінаїди, 1925 р.н., яка визнана […]


19 червня, день двадцять восьмий

Чорно-білі історії (2013) Щоденник

О 9-й ранку продовжили наш шлях трасою до м. Городок (25 км), а далі звернемо на села. Перед селом Довжа побачили озеро і гарний пляж – звісно тут і стали скупатися. Разом із засмаганням це затягнулось на дві години. Арт вiд Володi О 12:40 рушили далі. В цьому селі намагалися питати за фольклор, але все без толку. […]


13 червня, день двадцять другий

Чорно-білі історії (2013) Щоденник

Вночі часто прокидалися, бо молодь не скоро вгомонилася. Десь під ранок о п’ятій випускники порозповзалися. Настала тиша. Ми прокинулись о сьомій. Світлана, невістка Марії Олександрівни, яка нам вчора співала, запропонувала поснідати м’ясом, але ми вже налаштувалися їсти вівсянку з сухофруктами, тому використали лиш їхню газову плиту. В дорогу Світлана наталювала Володі кусень сала, бо я […]


12 червня, день двадцять перший

Чорно-білі історії (2013) Щоденник

Будильник дзвонив о 06:30, але нам чомусь було дуже ліньки прокидатися. Потім нас остаточно підняла тітонька, біля подвір’я якої ми ночували. Підійшла до намету і каже : «Рібяткі, я вам прінєсла чайнік». Тож ми повставали, запарили чай. Скоро вона знову прийшла, каже, щоб ми йшли в хату вмитися. Ми звісно не відмовилися. Потім ще нам […]