16.04.2017

Ми доїхали до тайського пропускного пункту Chiang Khong о 16-й. Тайські прикордонники, полісмени та якісь жіночки розслаблено походжали. Атмосфера була спокійна, легка. Ніякого натовпу. Ми спершу минули будку, де мали поставити печатку виїзду, бо якось не зрозуміло було, куди йти. Нас ніхто не затримував, наче ми невидимки з велами та причепами. Потім були каса на автобус та з десяток туристів. Водій автобусу сказав купувати квитки, бо за правилами пепеправлятись через міст, що з’єднує Таїландт та Лаос можна лише на автобусі чи машині!
– Але ви зі своїми трейлерами в автобус не влізете. Йдіть говоріть з поліцією, най вони вас перевезуть.
“Що за правила такі?”, дивувалися ми і ще не знали, що велосипедами міст таки не переїжатимемо. Але найперше віднайшли еміграційний офіс, там нам поставили печатки й наголосили, що велами їхати не можна.
А потім година домовлянь. Бо для поліції – це звичайне тягнення часу та набивання ціни. Нас посилали від одного офіцера до іншого аж поки не назвали ціну – 500 бат! 15 баксів за нещасних 2 км!..
– Ми хочемо зробити для вас якнайкраще, ми дбаємо про вас! – сказав офіцер.
Шкода, що навіть серед позитивних тайців діє негласний закон: “Іноземець – то бабло!”
Проте у нас не було такої суми готівкою, тож стали ми домовлятися за 440 бат.
Водій легко погодився, взяв гроші. Потім ми запакували ми вели й трейлери в його машину і повільно посунули в Лаос.
А там повним ходом, як на конвеєрі, ставились візи в паспорти іноземних туристів. Процедура дуже швидка й проста. Підходите до одного віконечка, берете анкету та ще якусь декларацію. Заповнюєте, прикріплюєте фото, платите 31$ (1$ – їх послуги) і через 20-30 хв забираєте паспорт в іншому віконечку. Нас страшили, що прикордонники не дають здачу. Але нам дали зі 100$ решту без жодних проблем. Єдине, треба подбати аби купюри не були старі.
Насправді це дуже класне явище, віза по прибуттю. Хотілося б, щоб скоро і в Україну  іноземці саме так почали потрапляти.