Ми зовсім не планували їхати на цей острів, але якось так склалося. Й для нас він виявився одним з кращих островів, де ми бували. Тут природна краса і первинність, тут спокій та затишок, тут мало людей, тут ти можеш за день кілька разів обійти цей клаптик землі і щоразу віднайти щось нове. Тут немає звичних нам доріг та автівок. З транспорту – лише велосипеди та мопеди. Тут якийсь такий абсолютний релакс та відчуття легкості…

4 острів Булоне IMG_1143Назва цього острова-кріхитки серед Андаманського моря – Koh Bulone, або Koh Bulon Leh. Він має лише 2 км у довжину. Тут почувались як в маленькому селі, де всі один одного знають. Кілька разів на день можна зустріти одних й тих же людей і так якось майже не помітно ви просто стаєте знайомими, заводите розмову, маєте співрозмовника. Тож, навіть якщо ви потрапите сюди самі – не хвилюйтесь, ви обов’язково матимете з ким наговоритись.

Не знаю чому, але переважна більшість іноземців тут – це французи, трохи італійців та німців. Приїжджають здебільшого люди літнього віку та сім’ї з дітьми, бо “тусовочних” місць як таких на острові немає, лише два бари: “Coconut” та “Mango”.

4 на булоне IMG_0764Як ми сюди потрапили?

Крутячи педалі наших Trek’ів по Таїланду, дорогою №416 в напрямку від малайзійського кордону до міста La Ngu, ми раптом побачили на рекламному борді назву одного з островів, яка була співзвучна з українським словом “кохай” – Ko Khai. Одразу захотілося туди. Сівши погуглити інформацію про той острів, ми зрозуміли, що там окрім диких лісів і пляжів майже нічого немає. А от малесенький острівець Bulone, що розташований неподалік, то має бути щось особливе…

Тож рушили до порту Пак-Бара. Там відразу до нас підбігло кілька дівчаток із запитанням куди ми прямуємо зі своєю велотехнікою. Почувши відповідь, вони просто почали реготати. А потім відмовляти, адже на острові немає доріг, та й гірський він, з велами буде ой як важко… Але ми все ж вирішили їхати. Квиток був трошки дорогуватий, бо ми ще мали платити за велосипеди та трейлери додатково. Отож, загалом в два боки дорога коштувала 2200 бат (63$).

Володя вже тоді почав злитися, але суперечити мені не хотів, бо вже ж пообіцяв їхати на острів. А далі нас повантажили на маленький швідкісний катер, де явно нашому краму місця було замало. Володя всю дорогу підтримував наші ровери та трейлери, аби то все не випало в море. Через півгодини ми стали за сто метрів від берега Булоне без жодного причалу й мусили тут же, на воді, перетягувати весь крам на інший – ще менший! – дерев’яний човен, який мав нас довезти вже до берега Булоне. Окрім нас в човен перейшли ще з десяток люду та їх туристичні валізи. Тож ті 10 хвилин на дерев’яному човні-розвалюсі з мотором столітньої давності, що ревів і димів, були майже екстремальними, бо здавалося, що ми от-от всі перекинемось. Але Бог врятував нас і ми щасливо о 2 після обіду ступили на райський острів. Нас привезли до пляжу Панка-бей, там ми й залишились. Тут же біля моря був невеличкий кемпінг, а це саме те, що нам потрібно. Оскільки ми зі своїм власним наметом, то з нас за добу взяли лише 100 бат (2,8$). Це було романтичне місце на травичці серед дерев та пальм й так близько до моря, яке щовечора нас заколисувало…

1 човни на булоне IMG_1135Нічліг

Всі чотири доби на острові ми ночували в нашому рідному новому наметі українського бренду Turbat. Це для нас найкращий варінт в мандрах. По-перше, це наше й лише ми там спимо. По-друге, комарів всередині немає. По-третє, суперекономний варіант.

Проблем з душем та туалетом також не було, адже ми стояли на території ресорту “Панка-Бей”. Єдине, любителям гарячого душу тут не так просто його знайти. Хіба що може в інших дорожчих ресортах є. Нам же було чудово митися в прохолодній воді, бо тут така спека, що іншої й не хочеться. Зранку холодна вода бадьорить та додає сили, а протягом дня та ввечері охолоджує тіло від спеки. Малючку вранці нагрівали воду на нашій “пічці Бонда”, а протягом дня він любив таляпатись в прохолодній.

Ціна кемпінгу за місце зі своїм наметом – 100 бат за добу (2,8$)

Ціна з орендованим намету – 300 бат/доба (8,5$)

Ціна за бунгало коливаються від 25 до 150$ за добу.

1 таборування на булоне IMG_5985Їжа

З голоду на острові Булоне ви точно не помрете, якщо любите азійську кухню. Але й різні варіанти тут також є. Як то кажуть, на кожен товар свій покупець. Є кафешки для туристів (вони переважно в ресортах) зі смачною тайською їжею й трошки дорожчими цінами ніж на материковій частині Таїланду. Є кілька автентичних місцевих кафе, на вигляд, напевно, не вельми привабливих для європейців, котрі щойно прилетіли. Там дешевше на 20-40 бат, але не завжди затишно й буває брудно. Є навіть “бейкері” (пиріжкова), яку тримає француз та його дружина тайка. Саме в цій пиріжковій і полюбляють снідати багато європейців. Ціни відчутно вищі, ніж на материку, але не екстремально: пиріжки від 20 бат (0,6$), рис з яйцем – 70 бат (2$). Ще є кілька маленьких магазинів, де можна купувати їжу й самому готувати, якщо у вас є пічка. Також можна купувати фрукти, яких тут достатньо за пристойну ціну: манго, кавуни, ананаси, банани…

Якщо ви подорожуєте з немовлям до року, як ми, то й для дитяти їжа тут знайдеться: рис, яйця, курка, фрукти, овочі, соєве молоко. Бажано мати ще запаси для дитини. Ми мали: гречку, пшоно, вівсянку, кукурудзяні пластівці, рисове печиво. Зазвичай малючку варили на нашій пічці.

Ціни на їжу

Карі в середньому коштує 120 бат (3,4$). До карі ми брали дві порції рису по 30 бат (0,9$), тож загалом економно виходило поїсти за 180 бат (5.2$) . Якщо з дитям, то десь за 220-240.

Найдешевше тут, це смажений рис з овочами – 70 бат за порцію (2$).

Можна ще їсти роті (млинець) з бананом, сиром чи ще чимось. Ціна від 50 бат (1,4$)

Напої гарячі від 30 бат, з льодом – від 50 бат.

2 манго бар IMG_6165На острові є два нічні бари з живою музикою та великим вибором алкоголю. “Коконат бар” тримає художник Ші, а “Манго бар”- дуже красива тайська сім’я. Їхній син Бонд грає на гітарі вечорами й робить коктейлі. Мати – художниця, тож весь дизайн бару це її заслуга. А тато просто приємна людина, яка заварює чудову каву за 50 бат.

“Коконат бар” знаходиться на головній стежці між головним пляжем острова, Булоне Біч, до резорту “Панка-Бей”. А “Манго бар” розташувався у глибині острова, на шляху до пляжу Манго-Бей, саме там, де живуть рибалки.

Інтернет

Чесно кажучи, в Таїланді ми ніколи не відчували брак інтернету. Всюди є 4G. І навіть тут, на малесенькому острові посеред моря теж є вай-фай з 4G! Щоправда, не 24 години на добу, а лише з 6 вечора по 11 ранку, це пов’язано з електроенергією. Як виявилося, електрика на острові від сонячних батарей, які протягом дня заряджаються, аби на вечір було світло й інтернет.

Також в кожній країні, де мандруємо, ми купуємо місцеву сімку з інтернетом. Це доволі дешево та зручно. Тобто ми максимально мобільні та незалежні. На Булоне сімка з 4G працює чудово увесь час.
6 андам море IMG_0949Цікавинки

Для любителів поніжитись на сонечку, позасмагати та поплавати в чарівній прозорій водичці підійде White beach або Bulone beach. Тут дуже романтично, особливо коли сходить сонце. Тут гарний білий пісочок та якась надзвичайна загадковість. Зазвичай тут найбільше відпочиваючих.

Для любителів снорклінгу та каякінгу підійде Aao Panka Yai. Ми жили на цій частині острова. Тут кам’янисте дно, красиві відпливи. Тут гарні заходи сонця. Тут дуже спокійно та поруч з дикими джунглями. Ми почувалися тут, наче живемо в диких джунглях, але з комфортом та інтернетом.3 на острові Булоне IMG_6013Для любителів треків та екстриму на остові Булоне є стежки вглиб острова, у джунглі. Ми туди не ходили, але, кажуть, там красиво.

Фотографи знайдуть багато колоритних кадрів в різних куточках острова. Цікаво знімати місцевих рибалок, що живуть на Mango bay.

На острові ростуть мангові дерева, бананові та кокосові пальми, джекфрути.

Тут живуть варани та різні змії, тут багато мурах та кілька виді орлів, що інколи дуже низько, майже над головою літають. Тут багато красивих метеликів та ще більше крабів, які цілими арміями вилазять ввечері й йдуть на пошук їжі. Тут живуть красиві калао, чи то пак птахи-носороги. Тут немає мавп, що найбіше нас втішило.

Місцеві люди

Жителі острова Булоне дуже хороші люди, щоправда трохи “свинюхи”: мало дбають про чистоту своєї крихітної землі. Вони завжди посміхаються та абсолютно розслаблені. Вони погано знають англійську й не турбуються за це, адже вони у себе вдома, а такі, як ми, лише приїжджі й не важливо, що їх прибуток залежить від цих приїжджих. Місцеві діти завжди вітаються та бавляться з дітьми іноземців. Принаймні, з нашим Марком бавилися. Місцевих дітей небагато, але й для них є школа. Як, відповідно, є й медпункт і велике футбольне поле.

Що не сподобалось?

Як і на більшості території Південно-Східної Азії, гори сміття тут найбільше нас засмутили.