Як відомо, походи бувають різні, а значить різним буває і одяг для походу. Якщо говорити про нашу теперішню експедицію з України до Австралії, то вона є дуже різноманітною за кліматичними та погодними обставинами, оскільки проходить через багато країн на різних широтах. Відповідно й одяг в дорогу, як і взуття, ми мусили підбирати різноманітний. Більшу частину його ми, звісно, взяли з собою ще на старті в Україні. Тоді був жовтень, ось-ось мали початися справжні осінні холоди і нічні заморозки, тож ми мали запастися достатньою кількістю теплих речей. Отже, кожен з нас мав: дві пари звичайних штанів (одні легкі, одні теплі), дві футболки, два флісові реглани (один з яких дуже теплий), кілька пар звичайних і кілька теплих шкарпеток, обов’язково комплект термобілизни (штани та дві термофутболки), дві суперлегкі вітрівки. Звісно, тоді актуальним був і водонепроникний верхній одяг – куртка та штани. Щодо куртки, вона служила нам добре і часто, а от з водонепроникними штанами ми вирішили розпрощатися, щойно потрапили у теплі краї, оскільки застосовувати доводилося їх вкрай рідко – якщо на дворі не було надто холодно, то навіть під дощем їхати у них було спекотно і виділявся рясний конденсат. Також мали бахіли на ноги, які, на жаль, не виправдали наших сподівань.

Ще про деякі необхідні «дрібниці». В зимові холоди дуже важливо мати достатньо теплі рукавиці, шапку та шарф або бандану – захищати шию і голову від пронизливого вітру доведеться часто.

І ось порада для початківців: весь одяг для велопоходу варто обирати із синтетичних матеріалів – він і за вагою легкий, і переться чудово, і сохне швидко.

IMG_3921

Взуття. Виїхали ми з Києва у звичайних трисезонних кросівках, проте в горах Туреччини в кінці листопада нам довелося купити по парі теплих зимових черевиків, оскільки там нас застала справжня «українська» зима із завірюхами та десятиградусним морозом. Через два місяці, в Ірані, ми вже їх позбулися, як зайвого багажу. А починаючи з Індії вже й кросівки закинули глибоко в мішок – купили собі літні сандалі і засмагали. Половину теплого одягу також залишили по дорозі – дарували людям.

А ще пригадую, як через кілька днів після старту, в якомусь українському містечку ми придбали по парі кумедних гумових калош, в яких на селі бабці зазвичай ходять корову доїти. Вони були дешеві, але як чудово стали нам у нагоді морозними вечорами та ранками, коли доводилося ночувати десь у полі і наші стильні кросівки добряче намокали від талої паморозі та обліплювалися рідним українським болотом.

В теплих краях маємо лише літній одяг, про всяк випадок залишили по одному реглану і водонепроникній куртці.

І, звісно, завжди беремо з собою у подорожі вишиванки та ще трошки одягу для концертних виступів.