Ми маємо, як каже Володя, хлопчика та дівчинку, тобто чоловічу та жіночу моделі. Хлопчика звати Kellys Axis (купували його у 2011 році за 4500 грн., пробіг на цей час – 22 000 км), дівчинку звати Giant Roam (купили беушну у 2012 році за 3500 грн., її пробіг 20 000 км). Це досить прості та недорогі кросові велосипеди, мають устаткування Shimano Alivio та Shimano Acera. Перед стартом цієї подорожі зробили тотальний техогляд обох великів, замінили основні частини: передні та задні зірки, ланц, троси, покришки, поміняли сидіння на спеціально підібрані, Ярининому велику замінили манетки. Вага кожного без додаткового спорядження – близько 13 кілограмів.

Можливо, велосипедисти-професіонали зауважать, що в подібну подорож варто було взяти більш солідні моделі, легші та надійніші, відповідно і дорожчі… Можливо, вони матимуть рацію, але в той же час ми переконані, що вирішальну роль тут грає ваше особисте ставлення до залізного коня. Дбайте про нього, постійно слідкуйте за його станом і він служитиме вірно і довго. Звісно, в такій великій подорожі, як наша, без проблем з велосипедами не обійтися, навіть якщо вони були б топ-класу. Тож будьте готові через кілька тисяч кілометрів до серйозних поломок, до замін покришок, спиць, тросиків та іншого. Це все у нас вже трапляється час від часу. Також, на шляху з України до Австралії ми чотири рази змінювали ніжку-підставку велосипеда, яка ламалася та мали неабиякий клопіт з ремонтом Володиного багажника в Індії. Індуси просто «геніальні» в паянні. Зроблять так, що аж перестараються і воно просто ще більше зламається, як трапилось і того разу. Купити в Індії іншого багажника ми не змогли, їх просто там не існує (для даного виду велосипеда). Можливо, хіба що в Делі, але на момент поломки ми вже були дуже далеко від столиці. Новий, потрібний нам багажник, знайшли аж в Таїланді, в останньому великому місті на нашому шляху. Коштував він досить дешево, трохи більше 17$ (були й інші моделі по 40-60$).

%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b5%d1%87-%d0%ba%d0%b0%d0%bf%d0%b0%d0%b4-img_3340

Перша порада для тих, хто збирається на велосипеді в азійські країни, зокрема в Індію: майте на увазі, що тут, за винятком кількох найбільших міст, вкрай важко знайти запчастини до звичних нам європейських та американських велосипедів, особливо з колесом 28 дюймів. Адже на них тут практично ніхто не їздить, місцевий дешевий велосипед не визнає у себе вдома жодних конкурентів. Їдучи сюди надовго, обов’язково візьміть з собою щонайменше десяток спиць і кілька запасок камер. Щодо покришок вирішуйте самі, адже вони досить габаритні (особисто ми запасних шин не брали). Також пам’ятайте, що для заміни спиці на задньому колесі з боку зірочок, в Індії буде майже нереально знайти майстерню з потрібним для цього інструментом, через що звичайна заміна спиці стає тут справді серйозною проблемою. Більш того, кожен механік-індус запевнятиме вас, що зніме зірки «на раз-два», прововтузиться з ними щонайменше годину, навіть спробує застосувати молоток, та врешті-решт скаже: сорі, я не маю ключа. Тож якщо є можливість, їдучи до Індії, беріть з собою ключ для зняття задньої касети. Про всяк випадок.

Щодо загальної ваги велосипедів з усім спорядженням мушу сказати, вони досить важкі: Володин «танк» важить близько сорока кілограмів, мій же трохи легший – тридцять з хвостиком. Це тому, що у велосумках ми маємо з собою музичні інструменти та інші цікавинки, пов’язані з нашою роботою над проектом «Двоколісні хроніки». Але про наші велосипедні сумки мова піде в наступній статті.