В Китай приїхали 1 травня після страшно запилених останніх 20 км в Лаосі. На кордоні все було легко, не зважаючи на розповіді інших мандрівників про сувору перевірку багажу. Нас це оминуло. Напевно, китайські прикордонники розтанули від посмішки Марка.

В першому прикордонному містечку затримались на годину – пообідати й зняти з картки гроші. І тут, виявилося, що не всі банкомати в Китаї приймають іноземні картки. Тож Володя добряче спітнів, оббігаючи містечко в пошуку потрібного банкомату. Виявили, що банки АВС та ІСВС приймають наші картки, але цих банкоматів не так вже й багато.

А потім була чудова траса, але з нудними пейзажами та п’ятьма тунелями. Тунелі для велосипедиста – то доволі нервово. Особливо, коли їде вантажівка і, не зважаючи на заборону, сигналить. З’їзду з тієї траси ніде не було й на ній нічого не було: ні заправки, ні магазину. Тому ми мусили подолати 45 км і таки доїхали до міста Mengla. Воно доволі велике, з купою електичних мопедів, які беззвучно їздять, через що асоціюються з привидами. Тут знайшли готель переночувати. Трохи стрьомний, але темніло, не мали часу на пошук іншого. Намет взагалі нема де поставити. Ввечері виявили, що власник готелю справжній сутенер і ця центральна вулиця – головне місце повій. Ще ніколи в житті ми не бачили стільки дівчат легкої поведінки, що отак просто стояли й чекали, коли їх вибере черговий клієнт, яких тут чимало. Таке було наше перше знайомство з Китаєм: вечір, повії, жінки й дівчата на високих підборах, дефілюючи туди й сюди, як в українському райцентрі в неділю, чоловіки курили, як божевільні та безліч беззвучних мопедів.

4 кунмінь IMG_5342

Кунмінь

Наступного ранку ми сіли в автобус й поїхали в місто Кунмінь. Часу в нас мало: треба поспішати в Шанхай робити канадійські візи (яких так і не отримали). Автобус мав лежачі (!) місця, майже як вагон-плацкарт. Місць було по три ряди в два поверхи. Я всю ніч била тарганів та якось так перебивалася, бо з Марком ділити одне вузеньке місце важко. Вночі переїхали прекрасні гори, долаючи серпантини.

А ще наступного дня їхали в потязі Кунмінь-Шанхай. Перед тим здали вели та трейлери в багажне відділення, що завдало нам чимало стресу – китайці провели шмон по повній програмі. До Шанхаю їхали 33 години. Дуже хороший потяг бюджетного варіанту. Провідники тричі на день мили підлогу й виносили сміття. Був чудовий вагон-ресторан зі смачною, щойно звареною їжею та доступними цінами. Маркусь все ходив, пройшовши половину вагонів. Йому було весело.

5 Шанхай IMG_5930

Шанхай

Шанхай зустрів нас прохолодою. Мусили вдягати куртки. А ще це модернове місто нас приємно вразило велодоріжками, комфортністю пересування на двоколісному і майже повною відсутністю заторів на дорогах. 20 км від вокзалу до Renaissance Shanghai Pudong hotel пролетіли в задоволення. Ми такого й не сподівалися після трешового Індокитаю. Шанхай і все те, що ми бачили того ранку довкола, заворожувало. А потім ще ті чудові дні в надзвичайних апартаментах готелю Renaissance Shanghai Pudong назажди закарбувалися приємним спомином в наших серцях. Знову завдяки нашим спонсорам Hotels.com ми мали королівський номер класу делюкс в чудовому районі біля Century Park. Це справді розкішний готель з дуже якісним сервісом. Сніданки були включені. І це з одного боку добре, а з іншого – як втриматись від того розмаїття смакоти, що там була?! Ніяк, тож ми додали до своєї ваги по кілограму.

2 біля готелю ренесанс IMG_5649

Ось так розпочалося наше знайомство з грандіозним, цікавим і подекуди дивним Китаєм.