Зазвичай у походах ми готуємо самотужки. Для готування на вогні маємо так звану «пічку Бонда», досить відому серед мандрівників. Вона дуже легка і зручна у використанні. На відміну від звичайного багаття, для приготування обіду на пічці Бонда вам не потрібно роздобувати цілий оберемок дров, достатньо лише кілька невеличких гілочок. Також пічка має очевидну перевагу і над газовими чи бензиновими пальниками, оскільки для неї не потрібно купувати пальне.

%d0%bf%d1%96%d1%87%d0%ba%d0%b0-%d0%b1%d0%be%d0%bd%d0%b4%d0%b0-%d0%bc%d0%b0%d0%bb

Проте, окрім цієї пічки ми маємо ще й інший варіант – мультипаливний пальник фірми «Primus», що може працювати як на бензині, так і на газі. Це теж дуже хороший прилад, але його ми використовуємо лише в екстремальних умовах, скажімо, під час сильних дощів або ж за повної відсутності дров. На такі випадки ми завжди маємо принаймні сто грамів бензину.

З посуду  веземо з собою невеличку трилітрову каструльку, в якій все готуємо, щоправда вона вже трохи розкололася та дуже сильно в чаді, який став для неї такий рідний, що вже й не хоче відмиватися. Також маємо дві металеві ложки (вони служать нам ще й для зняття та встановлення покришок при проколах), дві легкі металеві миски, дві металеві кружки, один ніж та один півлітровий термос. Це весь наш посуд. Як відомо, для велосипедиста кожен грам має значення, тому краще зайвих речей не набирати.

%d0%bf%d0%be%d1%81%d1%83%d0%b4

Щодо їжі: чай, цукор, сіль, олія і трохи круп – таке завжди з нами. Овочі, фрукти і що ще забажаємо (бо в кожній країні свої смаколики) – це купуємо максимум на день.

Для приготування обіду ми зазвичай зупиняємося за межами населеного пункту. Це може бути будь-яка галявина із затінком, яка нам сподобається – чи то на березі ріки, чи на узліссі, чи просто за посадкою край дороги. Хоча вже не один раз нам доводилося готувати і просто посеред міста у сквері, і на автобусній зупинці, і у дворі монастиря… Скажімо, в країнах Азії щодо цього ні у кого немає жодних комплексів.

Під час пошуку місця для обідньої стоянки варто звернути увагу, чи це не приватна територія і чи не відноситься до якогось державного стратегічного об’єкту і, якщо є необхідність, варто запитати дозволу палити вогонь. Щодо сніданку та вечері, зрозуміло, що їх ми готуємо там, де ночуємо.

Також пам’ятайте, що використовуючи місце для обіду, ми не повинні шкодити довколишньому середовищу: намагайтеся завжди покинути місце стоянки таким, яким ви його застали, не засмічуйте його, завжди забирайте усі неорганічні відходи з собою, аби потім викинути у смітник.

Чим же харчуємося ми, веломандрівники, у дорозі, що готуємо? Великою мірою це залежить від країни нашого перебування. Скажімо, влітку, в країнах, де багато дешевих овочів, ми часто готуємо наше улюблене овочеве рагу – поживно і смачно. Також це можуть бути різноманітні супи, картопля, каші з різних круп. В країнах південно-східної Азії, звісно, ми часто їмо рис. Іноді відкриваємо для себе нові місцеві рецепти, як наприклад у М’янмі, ми навчилися готувати «мухінгу», тутешні макарони з дуже цікавими інгредієнтами. Під час тривалого перебування у містах, не завжди є можливість готувати самотужки, тому часто ми харчуємося у недорогих вуличних кафе, маючи таким чином можливість познайомитися з місцевою кухнею кожної країни.

На сніданок у спекотних краях полюбляємо вівсяні пластівці у сирому вигляді, просто заливши холодною водою зі згущеним молоком та додавши родзинок або фруктів.

Без м’яса обходимося легко: Ярина – вегетаріанка, а для Володі воно також великого значення не має.

Взагалі, скажемо відверто, ми, Фолькнери, в дорозі готуємо те, що забажаємо і не переймаємося якимись похідними системами харчування, дотриманням балансу, складанням раціонів і таким іншим. Хоча ми і не є противниками таких систем – просто в подорожі маємо безліч значно цікавіших речей. Проте тут в азійських країнах ми їмо багато фруктів та овочів, в них є відповідні вітаміни, що є дуже корисним для організму і, звісно, в цих краях вони дешеві.

Ми намагаємося не споживати шкідливу їжу, або, як ще її називаємо, «хімку». До неї ми відносимо будь-які газовані кольорові солодкі напої, кетчуп, майонез і т.д. Натомість п’ємо багато сирої і цілющої води, а якщо хочемо чогось смачного, то робимо лимонад: вода, лимон і трохи цукру. Також в Індії, Непалі та М’янмі відкрили для себе корисний і смачний напій з цукрової тростини, до якого ще додають м’яту, лимон та лід. Коштує він лише 40 центів.

Тож вам, друзі, наша порада: що б ви у мандрах не готували, за якими б технологіями не харчувалися, завжди намагайтеся вживати лише корисну та здорову їжу. І якомога більше додавайте головних інгредієнтів – позитиву та гарного настрою. Смачного!