«Як і де ви миєтесь у дорозі?» – це, напевно, найпоширеніше запитання від тих, хто хотів би, але ще не наважився у далекі мандри. І це зрозуміло, адже нашому поколінню, людям, що звикли до комфорту й достатку, важко уявити буденне життя без гарячого душу.

І ще одразу зазначу: оскільки ми з Володею в дорозі не користуємося послугами готелів та хостелів, або ж користуємося лише у виключних випадках, то сьогодні говоритимемо лише про душ у польових умовах.

Скажу відверто, в поході буває по-різному. Іноді доводиться і бути немитими два чи три дні серед пилу і бруду. Це залежить від локації ваших мандрів. Але попри те можемо вас запевнити: реальні умови та відчуття в реальному поході – це дещо інше, ніж лише уявлення про це. Іншими словами: не такий страшний чорт, як його малюють.

Зазвичай особливих труднощів у тому, аби щодня організувати собі у поході душ, немає. Як це робимо ми? Простіше не буває.

Зазвичай перед зупинкою на ніч, у селі чи місті, де є криниця або водопровід, просимо у людей набрати води – 3-5 літрів на особу. Для цього можна використовувати як звичайні пластикові пляшки, так і пластикову каністру, а для зовсім «просунутих» існують також спеціальні похідні душові системи, які не важко знайти у відповідних магазинах. І все… Поливання з пляшки холодною водою після кількох десятків спекотних кілометрів – це найкращий душ для велосипедиста. Повірте, за душовою кабіною ми тут не сумуємо.

Звісно, інша річ – зима. Тут з пляшки не поллєшся. Хоча, якщо температура не мінусова, то це не так вже й неможливо, за умови, що вода достатньо підігріта. Ми кілька разів це успішно практикували. Проте взимку можна частіше зупинятися у людей, наприклад, з допомогою сайтів couchsurfing.com або warmshowers.org. В кожній країні (хоча й не в кожній однаково легко) ви знайдете людей, що залюбки приймуть вас з можливістю прийняти душ та попратися.

Ще хочу зазначити, що умови та доступність купання залежать від конкретної країни, в якій ви перебуваєте. Ще в Україні ми трохи непокоїлися тим, як будемо митися та пратися в мусульманських країнах, скажімо, в Ірані, та ще й взимку… Але ці побоювання виявилися марними. Ми з Володимиром лише два рази за два місяці в Ірані ночували в наметі. Всі інші – нас запрошували до хати фантастично гостинні іранці, де, звісно ж, душ нам був гарантований. А от в Індії все ще більш простіше: тут можна без жодних вагань стати біля колонки на вулиці просто посеред села чи навіть міста в самій лише спідній білизні і насолодитися холодним душем та й попратися. Не вірите? Поїдьте в Індію!  Звісно, мова не йде про центр Делі чи інші крупні міста. Проте в Індії проблематично купатися у річках (хоч самі індуси так не вважають 🙂 ), оскільки всі вони страшенно забруднені за винятком гірських. Натомість в Україні та європейських країнах з цим жодних проблем. Ось так все по-різному!..

%d1%96%d0%bd%d0%b4%d1%83%d1%81%d0%b8-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%83%d1%82%d1%8c

Індійка пере речі 

Щодо прання, з цим теж ніколи не виникає проблем. Якщо ми зупиняємось у людей, перемося у них. Зараз, перебуваючи у спекотних країнах, перемо речі просто біля колонки чи якоїсь чистої водойми або ж на заправці чи в загальних «банях» при храмах.

Починаючи від Таїланду в країнах нашого маршруту практично в кожному туалеті, в тому числі і в публічному, є ємність з водою (в гіршому випадку – просто відро), і там завжди можна помитися чи навіть попрати речі. Тож тут ми вже навіть не запасаємося водою перед стоянкою – миємось безпосередньо там, де зупиняємось: на заправці, біля мечеті, в поліцейському відділку…

Сушимо випрані речі просто прикріпивши до велосумок. Їдучи із вітерцем, вони висихають швидко. Або ж якщо попрати одяг під час тривалої обідньої стоянки та розвісити його десь на дереві, він також встигає висохнути. В будь-якому разі ваша фантазія в реальних похідних умовах завжди підкаже вам, як це краще організувати. Але знайте, що ні з купанням, ні з пранням у велопоході зазвичай особливих проблем не виникає, звісно, якщо ви подорожуєте не Сахарою.