І знову зимнота. Встали аж о 10-й, саме почав накрапати дощик. Добре що це тривало лише 20 хв. Попили води з вафлями, швидко спакувалися і гайда на трасу стопити автівку. Цей процес сьогодні тривав досить довго, бо було мало потрібних нам машин. Стояли аж 40 хв. Змерзли добряче.

Доїхали бусиком з водієм Валєркою аж до повороту на Кемь. Тут і вийшли, бо Валєра їхав далі на Мурманськ. До Кемі залишилось 16 км, і ще кілька – останніх в нашій експедиції – до біломорського узбережжя. Цей фінішний відрізок хотілося проїхати на велосипеді.

Через 7 км був населений пункт Сокол, де ми купили хліба і набрали води. Проїхавши ще з кілометр стали варити обід – гороховий суп з лимоном. Над вечір приїхали в Кемь,

дуже незатишне, сіре і депресивне, як на мене, місто. Тут заїхали в супермаркет, скупились на вечерю та сніданок і рушили шукати нічліг.

Ночували біля затоки. Сьогодні вперше в житті спростерігали відплив, рівень води впав десь на метр (на момент, коли ми лягли спати). Був дуже сильний вітер, який спершу нам докучав, а потім ми вже до нього звикли. Вечеряли чаєм та хлібом зі згущиком.

Суворі, холодні і водночас прекрасні карельські краєвиди