Прокинулись в теплі хати у карельському глухому селі Ондозеро. Надія Анатоліївна приготувала нам сніданок, ми були їй безмежно вдячні.

Погода поліпшилась, дощу вже не було. Перш ніж вирушити з села, відвідали місцевий музей, який для нас відчинила Надія Анатоліївна.

Карельські ляльки аля наші ляльки-мотанки

2

Музейні ретро фото

3

Баба Настя, яка вчора нам співала, в молодості працювала кіномеханіком 

4

Карели і риба

5

Цю карельську пісню плануємо колись записати з Фолькнерами.

1

Потім ще пофотографували село і о 12.30 остаточно виїхали на зворотній шлях – сорок кілометрів назад до траси.

Не встигли ми від’їхати від села, як почались гриби.

7

Ми звісно трохи позбирали, будемо варити і тушити на обід. Зупинилися за кілька кілометрів, біля озер, стали варити обід.

Карельські озера прекрасні

8

Погода дуже хороша, я навіть одягла купальник.

Найперше Вовчик чистив гриби, потім їх мив, далі нарізав, після чого перший етап кипіття. Через те що у мене права рука в гіпсі, всі кухонні обов’язки тепер перелягли на Володю, він робить купу моєї роботи.

Гриби покипіли 15 хв. – треба злити цю воду. А далі знову мають варитися до години. Ми вже не могли дочекатися, коли це закінчиться. Потім ще тушіння в олійці та з цибулькою.

Але нам так і не вдалося їх покуштувати. На останніх хвилинах готовності вся каструлька з грибочками перевернулась у пісок. Вовчик схарився по повній програмі, бо на все це діло витратили дві години!

Швиденько зварили рис, заправили олією, у мовчанці проковтнули і погнали далі.

По дорозі знову збирали афени і пересипали їх цукром у дві баночки, які перед тим попросили у людей в селі. Одна Наташі з Петербурга, бо в неї скоро день народження, а друга – нам в Україну.

9

Приїхали в Ругозеро о 20-й. Ще зайшли в магазин, підкупити їжі. Зупинилися за селом на галявині. Було дуже вітряно. Вечеряли чаєм з печивом.

Проїхали 36 км