Чимало мандрівників серед своїх речей мають газовий чи рідкопаливний пальник для приготування їжі самостійно. В наші веломандри з нами їдуть аж дві “плити”: всім відома “пічка Бонда” та мультипаливний пальник Primus. Останній ми не часто використовуємо, проте в деяких країнах, як, наприклад, в Австралії чи Китаї частіше ніж завше. Бували випадки, що в Китаї ми готували обід просто посеред міста чи села, використовуючи цей примус на бензині. Ще в Лаосі ми чули, що в Піднебесній мандрівнику нелегко придбати бензин на розлив,  тож взяли з собою запас у 300 мл. Але скоро той запас вичерпався й настав час придбати бензин. Це виявилось справді тяжким завданням.
На заправці спочатку категорично відмовлялися налити у наш 300-грамовий балончик від пальника, хоч як ми й просили й казали, що дитині потрібно зварити їсти. Чоловік все кивав, що не може нічим нам допомогти. Дискусія тривала з півгодини, аж поки не прийшов хлопець, що так-сяк знав англійську. Відбулось невеличке зрушення: у нас попросили паспорт і номер місцевого телефону, якого в нас не було. Але врешті-решт і це не стало вирішенням проблеми, бо в результаті продавець бензину попросив відлити паливо у чоловіка, що саме приїхав заправити машину і навіть з нього вирахував гроші за наш бензин. Цього разу нам пощастило, хоч і коштувало неабияких зусиль та щонайменше ми витратили на це годину.
Наступних разів нам вже  не щастило – ми більше не змогли придбати бензин в Китаї.
З того, що нам на пальцях пояснювали, ми зрозуміли, що в цій країні не можна продавати паливо у будь-які інші ємкості окрім каністр та безпосередньо в бак. Тож, мандрівники з бензиновими пальниками, майте це на увазі, їдучи до Китаю.