Чанг Май

Більше тижня ми пробули в місті Чанг Май, що на півночі Таїланду. Воно по-особливому нам припало до душі. Тут є мистецтво, чудові крамнички з витворами митців, смачна їжа, храми, смачна кава, цікаві кафешки, колоритні базари, маленькі вулички, старе місто.  Тут кожен знайде щось для себе. Кажуть, тут понад 300 буддійських храмів. Ми всіх не рахували, але відвідали кілька, та й то більше для перепочинку від спеки. А от базари – то наше! Особливо сбодобався Night market та  Saturday and Sunday walking market. Чого там лише немає! А людей стільки, що ледве протиснешся. Взагалі, базари в Азії – то особливо цікаві та колоритні місця. Нас приваблює життя та побут простих людей. Ми годинами можемо гуляти маленькими вуличками й уважно вдивлятись, які тайці завжди посміхнені, як вони живуть, що роблять. А бачили б ви, скільки в них їжі! Вона тут на кожному кроці. Важко втриматись, аби не скуштувати усе від смажених тарганів до морозива. Складається враження, що тайці справді не знають слова голод (кажуть, у їхній мові воно відсутнє). Де-де, а тут ви точно будете ситі.

90 храм чанг май IMG_3473
В центрі Чанг Маю можна гуляти пішки з насолодою, особливо вранці до настання спеки та пополудню. Вас будуть зачіпати масажисти й закликати зробити масаж, вуличні торговці пропонуватимуть свій крам, з кафешок вибігатимуть власники й люб’язно запрошуватимуть на сніданок чи обід. Ви будете бачити чимало трансвеститів, їх в Таїланді багацько. Особливо смішними є трансики з пузами, в лівчику, в мініспідниці, на підборах, з яскравим мейкапом. А ввечері, коли стемніє, з барів лунатиме музика, всі питимуть пиво, голосно сміятимуться й повії на вулицях пропонуватимуть себе. Водії тук-туків (місцевий вид таксі) підморгуватимуть й пропонуватимуть підвезти вас “лише за 150 бат”. Але торгуйтеся – ціну можна збити удвічі!

91 білIя храму MG_3480
А якщо вийти за квадрат старого міста, то ви потрапите в звичайне тайське життя.
Чанг Май можна обїхати на велосипеді, орендувавши його тут, або маючи свого. Можна й мопед орендувати, найпоширеніший тут вид транспорту. Тут є торгові центри, де можна ховатись від спеки та смакувати їжу. Є зоопарк, є напівсільські околиці.

Hmong village, монгольське село в Таїланді

Одного дня ми орендували мопед за 250 бат (8$) та помчали на захід від Чанг Маю. Відразу за зоопарком почався національний парк Doi Suthep Pui а заразом і крутий підйом. Чесно кажучи, такої крутості ми не очікували. Мопед повільно пхав нас догори. Маркусь сидів між мною та татусем в ерго-сумці та велошоломі, тихо спостерігав чудасію. Дорога змійкою крутилась вгору й по-справжньому зачаровувала нас. Повіяло прохолодою, дикі джунглі жили своїм життя, а ми просто були щасливі. На одному з поворотів був “в’ю-поінт” – точка на горі з якої видно весь Чанг Май. Там жителі з довколишніх сіл продавали свій крам та, звісно, їжу. Тут навіть продавали полуницю. Поки Володя робив фото, місцева бабуся нац меншини мео розважала Марка.

92 мео і марко IMG_3669
Відпочивши трохи (бо на мопеді якось важко сидіти, сідниці капризують), ми рушили далі. Потім був величний храм Wat Phrathat Doi Suthep на горі, але то не наша стихія, тож ми його проминули. Лише поїли поблизу в придорожньому кафе. Здивували адекватні ціни, як для туристичного місця.
Потім проминули Bhuping Palace, бо вже було за 15 і він зачинений. І тут почалась реальна глухомань, дорога стала гіршою, але мопед все ніс нас вперед. Аж раптом – той поворот і спуск. А далі якесь суперколоритне село. Село-базар. На горбі. Крам продають гарний, переважно традиційні речі та взуття ручної роботи. Половину з того хотілось купити, але не цього разу. Ми все йшли вуличками села вгору крізь торгові лавки. Баби та торговці зачіпали нас, особливо їх цікавив бейбик. Іноземців окрім нас не було, щ тішило. Вгорі села був музей з символічною ціною на вході 10 бат (30 центів). Село надзвичайне, атмосферне, загадкове.

94 хмонд вілідж IMG_3740

А далі нам трапився місцевий житель, що володів англійською і тут він нам все розказав про прадідів монголів, що прийшли сюди з військом великого Чінгісхана, про те, як вони тут залишились і що мешканцями села є монголи.

95 село монголів IMG_3767

Вечоріло. Зимніло. Ми такого й не сподівались у цих краях. Теплий одяг мали лише для Маркусика. Самі на спуску протягом 25 км назад до Чанг Маю просто задубли. Проте, спустившись в долину, знову зігрілися нагрітим за день повітрям.

Горами в околицях Чанг Маю. Маркова перша підкорена вершина.

Знову взяли мопеда, бо попереду підкорення найвищої точки Таїланду (2565м), до якої веде чудова асфальтована дорога. Цього разу мандрівка на два дні. Заплативши за мопед 460 бат (13$, 2 доби), ми рушили на південь від Чанг Маю. Стояла страшна спека. Їхалось по трасі тяжко. Лице обвіювало гаряче повітря і здавалось воно от-от загориться. Тому, аби того не сталося й аби наші сідниці не вмерли від нерухомого дискомфорту, ми робили зупинки. Хоч і не легко було знайти якесь кафе з кондиціонером, але ми таки знайшли. Поїли там та попили холодних нопоїв. Після годинного перепочинку (бо Маркові теж не подобалось довго сидіти в ерго-сумці між мною та Володею та ще й в шоломі), ми знову рушили далі. Й нарешті, звернувши праворуч з траси, почався підйом та гори.

98 гори IMG_4174
Вечоріло.
Ми приїхали в останнє село перед найвищою точкою Таїланду Doi Inthanon. Тут і заночуємо. Оскільки ми не взяли намету і все до нього, то про кемпінг забуваємо (тут є два місця, де можна спати в наметі). Натомість шукаємо гест-хаус. Їх в селі кілька. Знайшли найкращий для себе та найдешевший. Назва там і на мапі лише тайською. Господар закладу дуже позитивна персона. Ми мали традиційне бунгало з бамбуку з малесенькою кімнаткою, ліжком, ванною з туалетом. Була тепла вода. І найголовніше балкон з чудовим видом на терасу, що красувалася в долині. Коли сонце зайшло, пагорби запалились космічним світлом – то освітлення на плантаціях, яких тут чимало. Такого чуда ми ще не бачили, в темряві виглядає наче космодром.
А вдосвіта о 6-й ми вже мчали на гору. Попереду 15 км. Знову серпантини й круті підйоми, чудовий новий асфальт та ранковий холод. На горі Doi Inthanon було +17. До самого піку, а це 2565 м над рівнем моря, ми їхали на скутері. Виду, як такого, з гори немає, бо з одного боку маленький жертовник зі слонами, захований в джунглях, а з іншого – обсерваторія, куди вхід заборонений. Довкола ж лише ліси. Трохи пофоткафшись і поснідавши (тут є кілька торгових лавок), ми рушили назад.

97 сімя на горі IMG_4137
Дорогою заїхали в чудовий буддійський храм.
До міста поверталися іншою дорогою, дуже мальовничою, горами. На ній були цікаві колоритні села, глухомань, дуже круті спуски та часом підйоми. Страшно пекло сонце, було +39.
Загалом проїхали 220 км за два дні. Зробили висновок, що мопед не для тривалих мандрівок: болять сідниці, спина, гаряче повітря обпікає обличчя. Маркусь час від часу нудився, але загалом був чемний. І підкорив першу вершину в своєму житті!