Одного чудового дня наші нові знайомі запропонували поїхати з ними в Cameron Нighlands, подивитись чайні плантації. Вони їхали автівкою, тут гріх було відмовлятися.

5 IMG_5686mm

Стартували о 8 зранку. Переїхавши довжелезним мостом з острова Пінанг на Малайський півострів, ми мчали чудовою трасою в південному напрямку. Через кілька годин GPS скерував нас на схід і вивів з хайвею. Дорога повилась крутими серпантинами по горах й стала трішки гіршою. Відповідно й швидкість знизилась зі 110 до хто-зна якої. Замість запланованих чотирьох годин ми їхали п’ять. Але то вже не так важливо. Бо важливішим є те, що десь о першій, коли сонце, якого тоді не було через хмари, мало стояти в зеніти, ми велично й з посмішками на вустах вже їхали по Cameron Нighlands. Довкола нас яскравим зеленим кльором розкинулись чайні плантації, довкола між горами зависали хмари й так само спокій й неймовірне щастя висіло над нами. Малючки, наш син Марко та син знайомих Діма, казились від радості, напевно їх збуджували ті яскраві зелені барви.

4 IMG_5692mm

Ми минали вказівники, що мали вести до плантацій полуниці, якихось квітів і ще чогось. Найперше в нас було бажання побачити як роблять той знаменитий малайський чай “Boh”. Вузенька дорога крізь круті гори, де так само круто росли зелені кущі чаю, привела нас до парківки, а там почалась злива, як посвята в щось нове й досі незвідане. За якийсь час приїхав жовтий шкільний автобус, який саме й возив людей на гору, де знаходилась чайна фабрика Вoh. Лило тоді добряче, зелені листочки на кущах збуджувалися від свіжості, а ми смирно сьорбали місцевий чай в кафешці при фабриці та насолоджувались красою довкола. Нашому Маркусику дуже сподобався м’ятний чайок. Нам же – всі три, що скуштували. Якщо пити більше, то можна втратити післясмак кожного випитого чайку.

6 IMG_5654mm

А далі була коротка екскурсія маленьким й таким відомим заводом. Ну дуже коротка екскурсія, проте залишила приємні враження.

9 IMG_5687mm

А потім ми блукали серед кущів чаю, фотографувались, милувались, зливались з природою та ловили себе на думці, що виникає бажання залишитись тут назавжди. Але реалії інакші – смеркало, треба їхати далі. Ми ще хотіли багато чого подивитись, але так й не встигли. Намагались потрапити на найвищу тут, в Cameron Нighlands, гору, але дорога туди була перекрита через якись ремонт.

10 IMG_5665mm