І знову ми ночуємо в іранській сільській хаті, куди нас майже силоміць затягли, аби ми не потрапили в заметіль на перевалі. Гостинність іранців – це фантастичне явище. За два місяці в Ірані ми лише двічі ночували у своєму наметі! Як живуть іранці, які у них родини, що вони полюбляють… дізнаємося тут.
Двоє з гурту Фолькнери продовжують пересуватися на велосипедах Іраном на шляху до Австралії і розповідають про те, що відбулося за минулі тижні. В Тегерані займалися візами і наштовхнулися на першу перепону: поїхати у Пакистан не вийде через активізацію там терористів. В Занджані створили пісню і кліп з місцевим музикантом Рогамом. На селах же знову і знову переконуємося: найгостинніші люди – тут, в Ірані. Попри всі свої недоліки, ця країна вже стала нашою найулюбленішою із тих, якими ми мандрували.
Запросити подорожнього на обід – для іранців звична справа. Запросити іноземних велосипедистів – приємна справа. Це ми відчули за ставленням та увагою до нас. Побувати з звичайній сільській мечеті в іранській глибинці – надзвичайно цікава пригода для нас.
Тоді ми ще не дісталися Індії, тож вважали, що в Ірані скажений трафік )).
А в мечетях ночувати доводилося безліч разів і за це ми також любимо Іран, тут завжди дадуть притулок подорожнім.
Розповідаємо і показуємо деякі особливості іранської кухні. Це був перший досвід в іранському кафе. Загалом надалі місцеву кухню ми дуже вподобали.
Нарешті ми докрутили педалі до Ірану! Який він? Чи безпечно тут? Як поводяться місцеві з іноземцями? – і ще багато інших питань ми з острахом та підозрою задавали собі того дня… поки іранці за один вечір нам не довели: ця країна – найкраща для мандрівника!
Ночуємо на митниці у наметі вперше в житті.
Сніг, мороз, зима… А нам в наметі так добре… І не проблема, що треба три светри і двоє штанів одягати. Головне ж те, що ми знаємо: ще якихось пару тисяч кілометрів і буде зелено, тепло і сонячно…
Скільки їх тут, в Туреччині, було, таких довгих і нудних підйомів!.. На цей перевал ми підіймалися майже увесь день лише вгору – суцільний двадцятикілометровий підйом. А зима тим часом бере своє все наполегливіше.
Після ночівлі при мінус вісім у наметі ми були приємно здивовані, що пережили ніч відносно легко. Гадаємо, далі все буде не так страшно…
