Різні міста викликають різні почуття, різні емоції. Міста-мільйонники – то наче якийсь космос, чи пак хаотичний перенасичений мурашник. Багатьом людям у світі Бангкок надзвичайно подобається, багато хто у нього закохується і вважає його дуже класним. А для мене – це просто місто, що гуде. Зранку й до ночі та навіть і вночі Бангкок гуде. І так – вічно. Я довго намагалася зрозуміти це місто, хотіла викликати в собі почуття захоплення ним, хотіла також закохатися в нього, але цього не сталося ні першого разу, ні тим паче тепер, після того, як я прожила сім місяців в австралійському Сіднеї.

50 vf s vfhrj IMG_3273
Звісно, Бангкок має свою харазму, свої цікавинки, свій шарм. Але все це точно йде врізнобій зі мною. До того ж, спека додає свого: не хочеться виходити з готелю, де є кондиціонер. Проте під вечір сонце вже не палить і можна гуляти. Ми з чоловіком не гонимося побачити всі туристичні місця, любимо просто блукати вулицями, видивлятись, як живуть місцеві, що роблять.
Перші дні ми жили на околиці Бангкоку, там, де нема туристичного пафосу та наворотів. Там живуть звичайні тайці, які щоранку метушаться, біжучи на роботу, там на ринках низькі ціни, там багато вуличної дешевої їжі, там  хаос та незкінченні затори на дорогах. Там нема крутих модернових хмарочосів та таких же авторозв’язок, як в центрі Бангкоку. Проте гул – що тут, що в центрі – однаковий. Цей гул тисне на голову і наче прибиває до землі. Інколи складається враження, що він хоче мене розчавити. Тому поки мені це місто не сподобалось.

52 бангкок IMG_3401
Центр Бангкоку кишить: автівки, мопеди, таксі, тук-туки, автобуси, торгаші, мільйони людей, мільйони торгових лавок, безліч шопінг-молів, хмарочосів… Все це живе своїм ритмом і ці різні, часом шалені ритми постійно перетинаються, утворюючи хаос. Так, модернові будівлі й круті розвилки заворожують, але лише з висоти 24-го поверху, або з вікна громадського транспорту Skytrain, що їде по естакаді над містом. Проте коли опиняєшся на землі, то все це здається просто якимись некрасивими велетами, що тиснуть. В центрі добре видно, як розкіш межує зі страшними злиднями, пишнота й чистота зі срачем й убогістю, як одні ходять ситі й в золоті, а інші голодні й босі.
Я шукала щось, що б мене зачепило, притягло до себе. Парк Люмпіні мене не вразив, бо я бачила кращі в Австралії. Особисто для мене там немає нічого справді красивого, а всі ці юрби людей, що бігають та займаються шейпінгом під супергучну музику просто напрягають. Я звикла, що парк – це затишок, спокій, що в парку можна розслабитись. Мені не сподобалась і Косан Роуд, мегапопулярна серед іноземців вулиця, вся просякнута їхнім “вільним” духом і грошима. Я не доїхала до базару на воді, проте базарами захопилась. Мені сподобався чайна таун з усім тим хаосом та чищенням риби прямо на тротуарі, мені спродобалось метро Skytrain, особливо як люди організовано стають в черги до дверей вагонів, мені сподобалось спостерігати за Бангкоком згори, тоді особисто для мене він величний.

yaryna_circleЯрина Квітка, мама-мандрівниця